Виховна година

(Для учнів 3 – 4  класів)

Тема: Буду я природі другом, другом вірним назавжди... .

Мета: сформувати в учнів основні відомості про небезпеку, що  загрожує рослинному і тваринному світу з боку людини (лісові пожежі, отруєння повітря, забруднення довкілля); розширити уявлення школярів про згубні наслідки негативного впливу людини на оточуюче середовище; виховувати інтерес до вивчення природи рідного краю, бажання захищати довкілля.

Обладнання: ілюстрації різних видів діяльності людини, казка

З. Запорожана «Беркут».

Хід уроку:

І. Організаційна частина

-         Сьогодні на уроці и з вами поговоримо про значення праці людини для

життя рослинного і тваринного світу, про небезпеку, яка загрожує рослинам і тваринам з боку людини.

-         Людина ходить по землі, дихає повітрям, здобуває їжу. Але, на відміну

від тварин, людина змінює природу для своїх потреб. Чому?

-         Одні люди вирубують дерева, щоб продавати цінну деревину або

виготовляти меблі, чи будувати будинки. Інші таким чином звільняють землю для полів, щоб сіяти зерно. Коли ліси вирубують і спалюють, тварини і рослини залишаються без їжі і житла, гинуть від голоду.

-         Як ви думаєте, до чого може призвести втрата лісів?

-         Винищення лісів може змінити клімат у світі, спричиняє засухи, при

випаданні великої кількості опадів – повені та змінює напрямок вітрів. Бездумна вирубка лісів привела в 1998 році до великої повені та руйнувань

на Закарпатті, завдала великої матеріальної шкоди, яку важко оцінити. На відновлення лісів потрібно багато років важкої праці і матеріальних затрат.

Отже, на місці вирубаних лісів потрібно насаджувати нові.

-         Як діяльність людини може вплинути на умови існування тварин?

Давайте разом пригадаємо правила поведінки на природі. Щоб нагадати їх кожен візьме по листочку, який лежить у вас на партах. Зачитавши вголос правило, листочки ми почепимо на дерево, яке стоїть поки що голісіньке. Цим ми покажемо, що руйнувати природу ніколи не будемо. (Учні зачитують правила поведінки, чіпляючи листочки на дерево)

1.     Не руйнуй  пташиних гнізд, мурашників, лісових джерел та водойм.

2.     У лісі ходи по стежинам і доріжкам. Пам'ятай: у траві і в лісовій підстилці мешкає багато маленьких тварин, яких можна ненавмисно роздавити. Крім того, від ходьби ущільнюється ґрунти, оголяється коріння дерев, гинуть рідкісні рослини.

3.     Не зривай і не толочи рослин, не лови і не шкодь тваринам: вони можуть бути занесені до Червоної книги, а також можуть виявитись смертельно отруйними.

4.     Не викидайте сміття на природі.

5.     Беріть з собою в ліс, парк чи на луки спеціальний мішок, в який зберете сміття і викинете в належному місці. Цим ви дуже допоможете природі.

6.     Без дорослих не розводь багаття.

7.     Вогонь не можна розкладати будь-де. Використовуйте для цього раніше обладнану та розчищену ділянку.

8.     Після відпочинку – загасіть багаття, заливши місце горіння водою чи засипавши землею. Переконайтесь, що полум‘я погасло повністю.

9.     Наприкінці весни та до середини літа в лісі не можна шуміти: в цей час пташки висиджують малят. Злякавшись гучних звуків, вони можуть покинути свої гнізда.

10.                        Бери  з лісу тільки фотознімки, залишай тільки сліди добрі сліди, вбивай тільки час.

-         Це основні правила, яких має дотримуватись кожна людина та повчати

інших, якщо вони приносять шкоду природі. Зараз прослухайте казку і поміркуйте, що може статись через необачне поводження людини з природою.

 Казка «Беркут»

         Молодий беркут шукав місця для гнізда. Він вже знав, куди полетить. Літаючи з батьком і братом, він бачив стрімку скелю. На ній є хороше місце для гнізда., захищене від вітру і відкрите сонцю. Неподалік грав всіма барвами квітів степ, блакитною стрічкою звивалась річка, а далі шумів тінистий гомінливий ліс. Поживи досить і в степу, і в лісі.

        От нарешті і знайома скеля. Опустився птах на виступ, розглянувся. Дивне почуття опанувало його.  Він впізнавав і не впізнавав це місце. Ті ж скелі…  Але чому в степу лише ріденька пожовкла травичка? І ліс вже не той. Він стояв якийсь похмурий, тихий, лише іноді пискне пташка, зарохкає дикий кабан.

         Довго сидів на скелі беркут нерухомо. Притомились у польоті крила, серце огорнув сум. Хотілося їсти, але навіть миші – полівки кудись зникли.

         Коли зійшло сонце, ковзнув беркут зі скелі вниз, полетів до лісу, сів на сосні і завмер у чеканні. Аж ось почулася важка хода, а потім і побачив ведмедя, що знехотя брів лісом. Господар лісу йшов у малину. Її тут росло досить, але тільки ягід було не густо.

         Беркут перелетів на дуба, ближче до ведмедя. Клишоногий почув шум, підняв голову і уважно подивився на птаха.

        - Я впізнав тебе, беркуте. Позаторік навесні вас троє сиділо на скелі. Що, хочеш тут оселитися? Не буде тут тобі ситого життя,- з сумом промовив ведмідь.

        - Та я вже й сам це бачу, - сказав беркут.- Але ж я знав це місце не таким. Тут я бачив пишні трави, що давали прихисток мишам, ховрахам, птахам, зайцям. Та й ліс виглядав багато веселішим. Гамірно в нім було. А зараз лише шакали виють у сухому степу. Що ж сталося?

Ведмідь трохи помовчав та й почав розповідати:

        - Було це минулого року. На початку літа ми почули вибухи від яких здригалась земля. Сорока розповідала, що там , у верхів′ї нашої річки, з‘явились люди з великими машинами. Звідти й чути було вибухи. Там летіла високо вгору  та на всі сторони земля і каміння. Скоро люди забрали машини і пішли. Вони залишили там великі ями і забрали з собою воду. Не стало нашої річки. А без неї  скоро загине і степ , і ліс.

          Мовчки слухав сумну розповідь птах. Як же бути? Повернутися назад?  А як же ліс і степ, і його улюблена скеля?

          - Полечу, подивлюся, що там зробили люди і куди поділася річка?

          Летів він над сухим руслом річки, аж поки не побачив зруйнований , спотворений степ. Тут ніби хтось щось шукав та не знайшов. Довго кружляв беркут над степом. Аж раптом щось заблищало в сонячних променях.  Підлетів беркут ближче і побачив, як з-під величезної купи каміння і землі пробивається малесенький струмочок. Він весело дзюркотів, звиваючись між камінням, але скоро губився у піску.

         - Не забрали люди воду, - подумав беркут і полетів до лісу.
 Ведмедя довго шукати не довелося. Він був у малиннику.

         - Не забрали люди воду, - сказав йому птах і розповів, що бачив у степу.

А ввечері в лісі відбулась велика рада. Зійшлись ведмеді і вовки, лисиці і дикі кабани, борсуки, зайці, білки, їжаки, злетілись птахи, прибігли мурахи.

Ведмідь розповів, що бачив беркут.

 - Є вода, але її дуже мало, – вів далі ведмідь. Завалено джерело. Треба розібрати той завал, визволити воду і тоді знову буде жити наша річка, оживе ліс і степ. Ніхто ту роботу не зробить сам. Тільки всі разом ми зможемо повернути воду.

         Всі рушили до джерельця. Працювали хто як міг, аж поки не відтягли останнього каменя, не винесли останню грудочку землі. Вже під ранок, зморені, всі поснули коло джерела. А вода Весело дзюркочучи стрімко бігла по старому висохлому руслу все далі і далі…

        Зійшло сонце і скупало свої промені в річці, що як і колись бігла степом попід ліс. Беркут прокинувся, стрепенувся, поглянув на річку і полетів до лісу. Невдовзі й повернувся, несучи у дзьобі невеличку гілку. Беркут будував гніздо.

- Чому беркут обрав для поселення річкову долину?

- Яким побачив беркут степ і ліс, коли прилетів будувати гніздо?

- Яка ж основна причина таких змін?

- Що повинні були зробити люди перед тим, як покинути степ?

 - Щоб зберегти куточки дикої природи, створюються заповідники. Тут забороняється вирубувати дерева, зривати трав′янисті рослини, полювати на звірів та птахів, ловити комах. Збереженню рідкісних рослин і тварин допомагають ботанічні сади, зоопарки.

          Хоча люди піклуються про природу, все одно завдають їй великої шкоди. Усі фабрики і заводи, якщо вони не забезпечені якісними очисними спорудами, забруднюють і повітря, і воду, і ґрунт. Коли люди скидають шкідливі відходи у річки , озера та моря, вони знищують рослини , птахів, тварин. Через масляну плівку нафти все живе задихається у воді, земля стає мертвою. Відпрацьовані гази промислових підприємств та автомобілів забруднюють повітря. Через це стає важко дихати, гинуть рослини і дерева.

         Та найбільших збитків природі завдають аварії на атомних станціях. У 1986 році на Чорнобильській АЕС сталася жахлива катастрофа. Такого нищівного удару наша природа ще не зазнавала. Постраждали від радіації і дерева і квіти, і тварини , і люди. Якби не героїчні зусилля пожежників, які загасили пожежу в ту страшну ніч, а також тисяч людей, які потім працювали над усуненням наслідків катастрофи, у нашій Україні під загрозою опинилося б саме життя.

З. Запорожан

Сценарій виховної години в 4 класі

Тема: Про «живу» і «мертву» воду. Вода – джерело життя на Землі.

(Для учнів 3 – 4 класів)

Мета : ознайомити учнів з давніми уявленнями людей про воду; поглибити знання учнів про воду як джерело життя на Землі; розвивати уміння бережливо використовувати природні ресурси; виховувати бажання збагачувати, примножувати природні ресурси, охороняти природні водні угіддя.

Обладнання: ілюстрації до теми.

Хід уроку:

І. Організаційна частина

-         Сьогоднішню годину спілкування я хочу розпочати з цікавої казки. Але в ця казка непроста – написана вона з правдивих подій, які й зараз відбуваються у світі. Послухайте її.

ІІ. Основна частина

2.1. Слухання казки

Казка про Річку

(Вчитель читає казку під тиху, спокійну музику, яка лунає на фоні).

     Жила-була собі Річка. Колись народилась вона з маленького джерельця, з кожним роком зростала, ставала все більшою і сильнішою, її води були сильними й прозорими і несли смачну воду до багатьох сіл, даруючи людям силу і здоров‘я.

     Річка дуже любила подорожувати і одного разу опинилась вона серед великого міста. Тут не було зелених лісів і луків, проте, було багато високих будинків, жило багато людей. Вони дуже зраділи тому, що в їхньому місті з‘явилась чиста вода і попросили Річку залишитись у місті. Річка погодилась.

     Для неї створили кам‘яні береги, щоб зручніше і швидше було їй текти, по Ріці плавали кораблі, купалися в ній люди і кожен з захопленням казав: «Яка чиста й прозора ріка, яка смачна вода в ній!»

     Йшли роки. Люди звикли до того, що в них завжди є багато чистої води. Вони й надумали побудувати на берегах ріки великий завод, відходи з якого спускали в річку. «Байдуже, ріка омиється, очиститься, вона ж так швидко тече», - думали люди. Але Ріка засумувала від печалі, стала брудною і темною, почала текти повільно. Ніхто вже не казав: «Яка чиста й прозора вода!», ніхто не гуляв берегами Річки, бо в повітрі від неї стояв неприємний запах. В річку кидали пляшки, склянки, сміття, в ній мили машини і прали білизну з мильними порошками, від яких гинули риби і жабки, равлики і черепашки, які жили у ріці. І ніхто й не думав припиняти викидати відходи в Ріку, адже вона однак була брудною.

      Люди забруднювали Ріку, а вона все терпіла, і думала, що скоро все скінчиться і люди вилікують її.

     Та ніхто й не брався лікувати Ріку. Люди не хотіли в ній купатися, почали прозивати її болотом. Річка зовсім захворіла. І одного разу вона вирішила: «Все, треба тікати від людей, бо загину я тут». Зібралась річка з силами, втекла під землю, повернулась на місця в яких народилась, де співали птахи, шуміли дерева, стояло чисте повітря і... де не було людей. Відновилось життя в ній: захлюпотіли рибки, заплескали жабки. А у великому місті не стало Ріки. На її місці зосталась лише суха глибока яма, до верху закидана різним сміттям.

     Жителі міста затурбувались: пити немає чого, вмитись немає чим, станції і заводи зупинились. Вирішили жителі міста  повертати Річку, зрозуміли вони, що дуже образили її. Пішли вони в краї далекі шукати річку, а коли знайшли – то не впізнали: вона була чистою, прозорою, вода її була смачною і запашною. Довго вибачались люди перед Рікою, просили повернутись, обіцяли турбуватися про неї. І Річка їх пробачила.

     Повернулася Ріка в місто. Жителі для неї розчистили місце, усипали дно та береги жовтим пісочком, запустили в Річку багато видів риб, почали охороняти її. Дозволялося лише пити Річкову воду, купатися в ній, милуватися нею. По Ріці плавали лише пасажирські катери, які не виливали на неї нафту та бруд. Раділи жителі, раділа й Річка. Й зажили вони відтоді у мирі та злагоді.

2.2.Бесіда за прослуханим

-         Де жила Річка спочатку?

-         Як вона потрапила у місто?

-         Чи зраділи мешканці міста появі Річки? Чому?

-         Що сталося з Рікою потім? Чому так сталося?

-         Якою стала «хвора» Річка? Хто «заразив» її такою хворобою?

-         Що вирішила Річка зробити потім?

-         Як вона лікувалася?

-         Що сталося з жителями міста після того, як зникла Ріка?

-         Що вони вирішили робити?

-         Чому Річка їх пробачила?

-         Як змінилося життя людей і Ріки після цього?

-         А у вашій місцевості є річка, яка потребує допомоги?

-         Що буде, якщо люди не «лікуватимуть» річок?

  -   У багатьох казках є згадки про «живу» і  «мертву» воду. «Жива» завжди зцілює рани, дарує життя, а «мертва» вода все живе вбиває, знищує, прирікає на погибель. Скажіть, чи вигадка це, чи справді можна одну воду назвати «живою», а іншу – «мертвою»?

2.3. Робота із загадками.

-         Вода згадується в народі не лише у прислів‘ях та приказках, існує безліч загадок про воду. Давайте спробуємо їх відгадати. Але, називаючи відгадку, кажемо, в якому стані перебуває вода: твердому, рідкому чи газоподібному.

1.     Тече, тече - не витече,
біжить, біжить - не вибіжить. (Ріка, рідкий)

2.     Біле, як сорочка, пухнате, як квочка,
Крил не має, а гарно літає.
Що це за птиця, що сонця боїться. (Сніг, твердий)

3.     На долину, на поділ
Ліг великий сивий віл. (Туман, газоподібний)

4.     Мене просять і чекають,
А як покажусь – утікають. (Дощ, рідкий)

5.     Я падаю на ваші хати.
Я білий, білий, волохатий.
Я прилипаю вам до ніг
І називаюсь просто... (Сніг, твердий)

6.     Ніжна зірка сніжно - біла
На рукав мені злетіла.
Поки ніс її сюди
Стала краплею води. (Сніжинка, твердий)

7.     Летить орлиця
По синьому небі.
Крила розпустила –
Сонечко закрила.  (Хмара, газоподібний)

8.     У нас взимку білим цвітом
Сад зацвів неначе літом. (Іній, твердий)

9.     Намистиночки нові
Ніч згубила у траві.
Вранці сонечко устало –
Намистиночки зібрало. (Роса, рідкий)

10.  Сидить дід за подушками
 і стріляє галушками. (Град, твердий)

 - Вода – це єдина речовина на землі, яка може перебувати у трьох станах: твердому, рідкому і газоподібному. Але, це не єдина цікава особливість води, існують ще багато цікавинок, пов‘язаних з водою:

1.     Ми ніколи не будемо мати більше води, ніж маємо зараз.

2.     Щодня з поверхні землі випаровується 1,000,000,000,000 (трильйон) тонн води.

3.     80% земної поверхні вкриті водою.

4.     Лише 3% води на землі – прісна вода; Проте, не вся вона питна. Більша частина прісної води зберігається у замерзлому стані в льодовиках.

5.     Середньостатистична людина складається з води на 50-80%.

6.     Кавун на 93% складається з води.

7.     Забруднені підземні води очищаються протягом декількох тисячоліть.

8.     Людина може обходитися 30 діб без їжі і менше тижня без води.

9.     Вода — це основний розчинник в людському організмі. З її допомогою переносяться всі корисні речовини, вона ж виводить з організму шкідливі речовини.

10.  Середньостатистична людина, користуючись водопровідною водою, за своє життя пропускає через організм від 80 кг до 100 кг хімічного бруду. І саме тому так важливо бути впевненим в якості води, яку ви вживаєте.

-         Зараз я пропоную послухати вам оповідання «Лелечина криниця» В. Скуратівського. Послухайте і дайте відповіді на запитання.

Лелечина криниця

Трапилося це раннього літа. Пасучи з батьком череду корів, Сергійко побіг до околичної криниці напитись води. Туди зирк, сюди зирк – нема джерела. Напевно, проїжджий трактор завалив гусеницею живе русло. Зі сльозами на очах хлопчик прибіг до тата й розповів йому про те, що побачив. Похитавши головою, батько мовив:

 -  Ну й люди ж… Таку криничку знівечити! Вона ж чи не найдавніша на наших землях... А знаєш чому її назвали Лелечиною?» - запитав якось батько.

-         Ні, - відповів Сергійко. - А чому?

-         Бо біля неї щоосені збираються лелеки, щоб гуртом одлетіти у вирій.

-         То що вона тепер -  загине? - сумно спитав Сергійко.

-         Думаю, що ні, - заспокоїв його тато. – Але криницю треба рятувати…

          Ціле літо провів Сергійко коло кринички. Попервах розчистив пісок, звільнив дно від намулу, а коли з-під землі засрібнів  ледь-ледь помітний струмочок, хлопчик прокопав стічну канавку. Щоранку, провідуючи криницю, він бачив, як дужчало, набиралося сили, повноводилося джерельце. Згодом Сергійко, назбиравши на дооколі камінців, обцямрував ними стінки копанки, виклав дерном пішник, поставив ліщинову загороду, біля якої, тільки настане осінь, з′явиться і живопліт. А для зручності й лавку змайстрував, ще й полив­′яний  кухлик повісив.

            Смакували люди водою, дякували Сергійкові. Якось їхав у поле до косарів бригадир, побачив хлопчика біля криниці, зупинив мотоцикл.

-         То як джерельце? Кажуть, вилікував ти його від тяжкої хвороби? – І він

по-батьківськи погладив хлоп′ячу голівку.

-         Молодець, Сергійку, тепер механізатори тамуватимуть спрагу з

Лелечиного джерела!

                                                          В. Скуратівський

-         Як трапилось, що кринички не стало?

-         Чому криниця називалася Лелечиною?

-         Чому Сергійко захотів врятувати криничку?

-         Чи допомогла комусь праця хлопчика?

-         Отже, ви зрозуміли, яке важливе значення для життя на Землі має чиста

вода. Здавна люди шанували воду і пошана ця висвітлилась у легендах і переказах. Ось деякі з них:

Ще первісна людина запримітила, що вода приносить велику користь всьому живому, що без води неможливе життя. Вода оживляє землю і робить її родючою. До того ж вода є могутнім цілющим засобом від усяких недуг. Плювати у воду, а так само засмічувати її де б то не було і чим, і як би то не було – великий гріх, і ті, хто не дотримується цього, бувають покарані головним болем. Старі люди завжди п’ють воду з непокритою головою, а перед питтям хрестяться, вважаючи її святою.

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

     Люди вірили, що вода жива. Ще й зараз ми говоримо про неї, як про живу істоту: дощ іде, сніг іде, річка біжить. Земна вода поєднана з небесною, а звідси – пошана воді, яка спасає від посухи. А значить – від голоду. Вірили також, що вода очищує людину від гріхів,тому при хрещенні дитину чи дорослу людину й дотепер занурюють у воду, щоб «змити» всі гріхи.

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

     Жива вода – це вода джерельна. Вона була особливо цілюща і дуже шанувалася людьми. Хто нап’ється живої води, той набуває собі великої сили, а коли був недужий, зцілювався. Таку воду пили, купалися в ній, або окроплювалися нею. Цьому є наукове пояснення: джерельна вода, протікаючи під землею, очищується різними речовинами, насичується корисними мінералами та солями, розчиняючи їх у собі.

ІІІ. Заключна частина.

 - На завершення послухайте вірш і дайте відповіді на запитання.

А вода це справжнє диво!
Як прожити без води?
З нею ми завжди щасливі,
З нею в нас нема біди:

Є вода — ростуть рослини:
Ліс, сади, рясні поля.
Це чудово для людини
І радіє вся Земля.

Плавають в водичці діти,
Риби у воді живуть.
Розцвітають в лузі квіти.
І рясні дощі ідуть.

Кругообіг повсякчасно
На Землі вода веде.
Тож з водою всім прекрасно
І біди нема ніде!

-       Чому без води неможливе життя на землі?

-       Яка вода вважається лікувальною?

-       Оберігайте, діти, воду, не засмічуйте її, бо вода – це наша сила, наше здоров’я, наш добробут.

-       Вдома, за бажанням, намалюйте ілюстрації до нашого сьогоднішнього уроку. Ваші роботи ми використаємо для оформлення виставки малюнків.

Додатки до виховної години

"Про «живу» і «мертву» воду. Вода – джерело життя на Землі."

            

Сценарій виховної години в 2 класі

Тема. Вклонімося калині

Мета: формувати в дітей поняття про калину як  символ України, символ людської мудрості, краси і здоров'я;  розвивати   кругозір, уяву дітей; виховувати любов і повагу до цієї рослини, любов до України і української творчості.

Обладнання: мультимедійна презентація « Розкажи про Україну»,презентація «Калина в пейзажах, натюрмортах, розписах видатних художників» малюнки дітей, українська символіка, мікрофон, проектор, стелаж для виставки, вишиті рушники.

Хід заходу

І Організаційна  частина

(Вчитель розпочинає виховну годину віршем-зверненням):

У світі цім людина ти,
Тому на все життя запам`ятай:   
Ніколи у довкіллі не сміти,                                                                             
А рідний край свій заквітчай!

Природі другом будь і пам’ятай:
Не нищ нічого, квітку не ламай.
Хай все голубить сонечко ясне —
Життя на цій Землі у всіх одне...

-         Про що йде мова у вірші?

-         Що означають слова «природі другом будь»?

-         Як навчитись бути другом природі?

ІІ  Основна частина

-         Діти, озирніться довкола. Що ви бачите? (Відповіді дітей)

-         Це все ми можемо назвати одним словом – довкілля. Сонце, місяць і зорі, блискавка і грім, хмари, принесені вітром, земля, по якій ви ходите, вода, що всіх на світі поїть, повітря, яким усі дихають, ваш дім і школа, в якій ви навчаєтесь – це все довкілля.

-         А що ще ми забули віднести до довкілля? (Рослин)

-         Давайте спробуємо відгадати загадку.

-         Відгадуючи загадку ви маєте віднайти оченятами цю рослину. Отже, почнемо.

1.     У вінку зеленолистім,
У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. ( Калина, кущ)

2.     За хатою у садочку

У зеленому віночку

Та в червоних намистах

Стала пава молода.

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен смик –

Та й укине на язик. ( Калина, кущ)

- Отже, рослини, що є поруч з вами – це також довкілля. Природа – це наш дім. Людина – частинка природи і вона не може без неї існувати. Тому природу треба любити, оберігати, не завдавати їй шкоди, не робити їй боляче.

-  Послухайте уважно вірш і дайте відповіді на запитання.

Говорила мати: не забудься сину,

Як збудуєш хату, посади калину.

Зоряна калина – і краса,і врода

Нашої Вкраїни, нашого народу

Пам’ятай  же,  сину, що сказала мати,

Посади калину в себе коло хати.

-         Як ви розумієте такі слова:

«..Зоряна калина – і краса,і врода

Нашої Вкраїни, нашого народу !»?

    Звучить пісня «Про нашу Україну», на фоні пісні йде мультимедійна  презентація  « Розкажи про Україну»

Ведуча:

Рослини  служили   людині ще в давні часи, їх використовували  не  тільки з практичною  метою, ай  для  краси.  Наші дідусі і бабусі любили прикрашати своє житло: розмальовували білі стіни своїх осель і печі, малювали картини, ікони, плели мереживо, вишивали рушники, сорочки, наволочки. Квіти зображали на  тарілках, глечиках та інших предметах, якими користуватись у  побуті. Бо квіти,  дерева, кущі  — окраса нашого життя,  що милує око, веселить душу.

Учениця:

Ось калина – над рікою

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Червонясте, променисте

Розцвітає, як вогонь.

Дай хоч трошечки намиста,

Калинонько, і мені.

Ведучий:

Одна з рослин, яку найбільше люблять українці - це калина. Сьогодні ми з вами вирушимо калиновим шляхом і побачимо, що калина є вірною супутницею людини від її народження і до останніх днів.

 Ведуча:

Важко уявити собі сільське подвір`я на Україні, де б не ріс  цей  чудовий кущ. Калина коло хати здавна найперша і найзначніша ознака ознака оселі українця.

Учень:

Схилилась калина над водою

Дивилась на красную вроду

Горобчики з поля летіли,

всі ягоди спілі об’їли.

У сумі калинонька мила,

Все листя у воду зронила.

Прийшли за вітрами морози -

Замерзли в калиноньки сльози.

Ведучий:

Існує гарний звичай, який, нажаль, подекуди вже починають забувати. Біля щойно зведеної оселі насамперед висаджують калину. А коли посадять інші дерева в саду, калина розростається, милуючи зір білим цвітом навесні  і багряними кетягами ягід восени, як символ родинного благополуччя і достатку.

Учень:

З дитинства пам`ятаю рушники,

Що так любовно їх творила мама.

По- українськи хата на святки

Сіяла вишитими рушниками.

Зелений хміль в`юнився на гіллі,

Зоріли в колосках волошки сині.

На полотні співали солов`ї

І красувались кетяги калини.

Виконання учнями  пісні С.Ротару «Одна калина за вікном…»

Ведуча:

Колись у сиву давнину калину пов`язували з народженням всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця й Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоні,то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Отже, за однією версією, калина дістала назву від давньої назви Сонця – Коло. Але в народі існує інша легенда про назву калини.   

Ведучий:

Колись у сиву давнину турки, татари нападали на Україну. Палили села, а дівчат забирали в неволю. Дівчата плакали за своїми рідними,за Україною. Там, де падали дівочі сльози,виростала калина і розцвітала білим цвітом.

Не могли миритися батьки, брати, хлопці – козаки з цією наругою. Брали гострі шаблі і вирушали визволяти дівчат з неволі. Часто їм доводилось битися з ворогами. І там, де з ран капала кров,на калині з`являлися червоні плоди. Ось тому калина має красиві білі квіти і цілющі червоні ягоди.

    

Ведуча:

Про калину складено багато пісень.

Звучить пісня Н. Май  «Калинонька»   

Ведучий:

Щедро оспівана калина у творах українських письменників.
Учень:
Т. Г. Шевченко, " Тече вода з-під явора".
 Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози, 
Й лози зеленіють.

Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину.
Над водою гне з вербою
Червону калину.
На калині одиноке 
Гніздечко гойдає. 
А де ж дівся соловей,
 Не питай, не знає.

Ведуча:
Про калину писав Іван Франко
Червона калина, чого в лузі гнешся?
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?
Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?
На радощі світу?
Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?
Чи грому з блакиту?
Не жаль мені цвіту, не страшно і грому,
Не страшно і грому.
Червоні ягідки додолу схиляю,
додолу схиляю.
Я вгору не пнуся, бо дубам не пара,
Я дубам не пара.
Та ти мене, дубе, отінив, як хмара.

Учень: Марійка Підгірянка

Колишися,  калинонько, колишися,

Зеленими листочками розпишися.

Сонячними проміннями розмалюйся

З дужим вітром буйнесеньким розцілуйся.

А ще срібною росою вмийся чисто

Надінь свої ягідочки, як намисто.

Буде тобі, калинонько, та й весело,

Як поглянеш в чисту річку,як в дзеркало.

Звучить українська народна  пісня «Ой є в лісі калина», дівчатка виконують танок під пісню.

Перегляд презентації картин видатних художників де калина оспівана в їх пейзажах, натюрмортах, розписах. Прекрасні твори Тетяни Пати, Надії Білокінь,  Марфи Тимченко, Марії Приймаченко, Параски Хоми, Катерини  Білокур.

 Ведучий:

На нашій планеті росте понад 200 видів калини.  Україні  найпоширеніші  два з них – калина звичайна і калина цільнолиста. Мабуть більш, ніж у будь – якому кущі. У ній поєдналось красиве і корисне.

Ведуча:

Калинові ягоди – гарні ліки при багатьох хворобах: кашлі, ангіні, запальних процесах шлунка. Для лікувальних цілей використовують також листя і корінь. Стертим ,у порошок, коренем присипали болючі зуби. А свіже листя прикладали до наривів.

Ведучий:

Кора калини також має цілющі властивості. Відвар з кори застосовували не тільки внутрішньо,а й для промивання ран. У народній медицині використовують і цвіт калини, оті білі, пишні листочки, що так тішать око.

ІІІ Заключна частина

Ведуча:

Гарна і цілюща ця  рослина. Здавна шанована в народі, та чомусь мало її росте біля наших будинків. Калина – це наша Україна. Любімо її і шануймо. Посадімо біля своїх домівок кущ калини – на щастя, на  добро, на звеличення рідної землі.

Учень:

Хай і знов калина червоніє, достигає,

Всьому світу заявляє:

Я – країна Україна!

Додатки до виховної години «Вклонімося калині»