Сценарій виховної години в 2 класі

Тема. Вклонімося калині

Мета: формувати в дітей поняття про калину як  символ України, символ людської мудрості, краси і здоров'я;  розвивати   кругозір, уяву дітей; виховувати любов і повагу до цієї рослини, любов до України і української творчості.

Обладнання: мультимедійна презентація « Розкажи про Україну»,презентація «Калина в пейзажах, натюрмортах, розписах видатних художників» малюнки дітей, українська символіка, мікрофон, проектор, стелаж для виставки, вишиті рушники.

Хід заходу

І Організаційна  частина

(Вчитель розпочинає виховну годину віршем-зверненням):

У світі цім людина ти,
Тому на все життя запам`ятай:   
Ніколи у довкіллі не сміти,                                                                             
А рідний край свій заквітчай!

Природі другом будь і пам’ятай:
Не нищ нічого, квітку не ламай.
Хай все голубить сонечко ясне —
Життя на цій Землі у всіх одне...

-         Про що йде мова у вірші?

-         Що означають слова «природі другом будь»?

-         Як навчитись бути другом природі?

ІІ  Основна частина

-         Діти, озирніться довкола. Що ви бачите? (Відповіді дітей)

-         Це все ми можемо назвати одним словом – довкілля. Сонце, місяць і зорі, блискавка і грім, хмари, принесені вітром, земля, по якій ви ходите, вода, що всіх на світі поїть, повітря, яким усі дихають, ваш дім і школа, в якій ви навчаєтесь – це все довкілля.

-         А що ще ми забули віднести до довкілля? (Рослин)

-         Давайте спробуємо відгадати загадку.

-         Відгадуючи загадку ви маєте віднайти оченятами цю рослину. Отже, почнемо.

1.     У вінку зеленолистім,
У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. ( Калина, кущ)

2.     За хатою у садочку

У зеленому віночку

Та в червоних намистах

Стала пава молода.

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен смик –

Та й укине на язик. ( Калина, кущ)

- Отже, рослини, що є поруч з вами – це також довкілля. Природа – це наш дім. Людина – частинка природи і вона не може без неї існувати. Тому природу треба любити, оберігати, не завдавати їй шкоди, не робити їй боляче.

-  Послухайте уважно вірш і дайте відповіді на запитання.

Говорила мати: не забудься сину,

Як збудуєш хату, посади калину.

Зоряна калина – і краса,і врода

Нашої Вкраїни, нашого народу

Пам’ятай  же,  сину, що сказала мати,

Посади калину в себе коло хати.

-         Як ви розумієте такі слова:

«..Зоряна калина – і краса,і врода

Нашої Вкраїни, нашого народу !»?

    Звучить пісня «Про нашу Україну», на фоні пісні йде мультимедійна  презентація  « Розкажи про Україну»

Ведуча:

Рослини  служили   людині ще в давні часи, їх використовували  не  тільки з практичною  метою, ай  для  краси.  Наші дідусі і бабусі любили прикрашати своє житло: розмальовували білі стіни своїх осель і печі, малювали картини, ікони, плели мереживо, вишивали рушники, сорочки, наволочки. Квіти зображали на  тарілках, глечиках та інших предметах, якими користуватись у  побуті. Бо квіти,  дерева, кущі  — окраса нашого життя,  що милує око, веселить душу.

Учениця:

Ось калина – над рікою

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Червонясте, променисте

Розцвітає, як вогонь.

Дай хоч трошечки намиста,

Калинонько, і мені.

Ведучий:

Одна з рослин, яку найбільше люблять українці - це калина. Сьогодні ми з вами вирушимо калиновим шляхом і побачимо, що калина є вірною супутницею людини від її народження і до останніх днів.

 Ведуча:

Важко уявити собі сільське подвір`я на Україні, де б не ріс  цей  чудовий кущ. Калина коло хати здавна найперша і найзначніша ознака ознака оселі українця.

Учень:

Схилилась калина над водою

Дивилась на красную вроду

Горобчики з поля летіли,

всі ягоди спілі об’їли.

У сумі калинонька мила,

Все листя у воду зронила.

Прийшли за вітрами морози -

Замерзли в калиноньки сльози.

Ведучий:

Існує гарний звичай, який, нажаль, подекуди вже починають забувати. Біля щойно зведеної оселі насамперед висаджують калину. А коли посадять інші дерева в саду, калина розростається, милуючи зір білим цвітом навесні  і багряними кетягами ягід восени, як символ родинного благополуччя і достатку.

Учень:

З дитинства пам`ятаю рушники,

Що так любовно їх творила мама.

По- українськи хата на святки

Сіяла вишитими рушниками.

Зелений хміль в`юнився на гіллі,

Зоріли в колосках волошки сині.

На полотні співали солов`ї

І красувались кетяги калини.

Виконання учнями  пісні С.Ротару «Одна калина за вікном…»

Ведуча:

Колись у сиву давнину калину пов`язували з народженням всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця й Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоні,то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Отже, за однією версією, калина дістала назву від давньої назви Сонця – Коло. Але в народі існує інша легенда про назву калини.   

Ведучий:

Колись у сиву давнину турки, татари нападали на Україну. Палили села, а дівчат забирали в неволю. Дівчата плакали за своїми рідними,за Україною. Там, де падали дівочі сльози,виростала калина і розцвітала білим цвітом.

Не могли миритися батьки, брати, хлопці – козаки з цією наругою. Брали гострі шаблі і вирушали визволяти дівчат з неволі. Часто їм доводилось битися з ворогами. І там, де з ран капала кров,на калині з`являлися червоні плоди. Ось тому калина має красиві білі квіти і цілющі червоні ягоди.

    

Ведуча:

Про калину складено багато пісень.

Звучить пісня Н. Май  «Калинонька»   

Ведучий:

Щедро оспівана калина у творах українських письменників.
Учень:
Т. Г. Шевченко, " Тече вода з-під явора".
 Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози, 
Й лози зеленіють.

Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину.
Над водою гне з вербою
Червону калину.
На калині одиноке 
Гніздечко гойдає. 
А де ж дівся соловей,
 Не питай, не знає.

Ведуча:
Про калину писав Іван Франко
Червона калина, чого в лузі гнешся?
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?
Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?
На радощі світу?
Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?
Чи грому з блакиту?
Не жаль мені цвіту, не страшно і грому,
Не страшно і грому.
Червоні ягідки додолу схиляю,
додолу схиляю.
Я вгору не пнуся, бо дубам не пара,
Я дубам не пара.
Та ти мене, дубе, отінив, як хмара.

Учень: Марійка Підгірянка

Колишися,  калинонько, колишися,

Зеленими листочками розпишися.

Сонячними проміннями розмалюйся

З дужим вітром буйнесеньким розцілуйся.

А ще срібною росою вмийся чисто

Надінь свої ягідочки, як намисто.

Буде тобі, калинонько, та й весело,

Як поглянеш в чисту річку,як в дзеркало.

Звучить українська народна  пісня «Ой є в лісі калина», дівчатка виконують танок під пісню.

Перегляд презентації картин видатних художників де калина оспівана в їх пейзажах, натюрмортах, розписах. Прекрасні твори Тетяни Пати, Надії Білокінь,  Марфи Тимченко, Марії Приймаченко, Параски Хоми, Катерини  Білокур.

 Ведучий:

На нашій планеті росте понад 200 видів калини.  Україні  найпоширеніші  два з них – калина звичайна і калина цільнолиста. Мабуть більш, ніж у будь – якому кущі. У ній поєдналось красиве і корисне.

Ведуча:

Калинові ягоди – гарні ліки при багатьох хворобах: кашлі, ангіні, запальних процесах шлунка. Для лікувальних цілей використовують також листя і корінь. Стертим ,у порошок, коренем присипали болючі зуби. А свіже листя прикладали до наривів.

Ведучий:

Кора калини також має цілющі властивості. Відвар з кори застосовували не тільки внутрішньо,а й для промивання ран. У народній медицині використовують і цвіт калини, оті білі, пишні листочки, що так тішать око.

ІІІ Заключна частина

Ведуча:

Гарна і цілюща ця  рослина. Здавна шанована в народі, та чомусь мало її росте біля наших будинків. Калина – це наша Україна. Любімо її і шануймо. Посадімо біля своїх домівок кущ калини – на щастя, на  добро, на звеличення рідної землі.

Учень:

Хай і знов калина червоніє, достигає,

Всьому світу заявляє:

Я – країна Україна!

Додатки до виховної години «Вклонімося калині»